Податок на прибуток
Валовим доходом вважається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата надходження коштів від покупця (замовника) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку (п. 4.1, пп. 11.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі – Закон про прибуток)).
Укладення договору не впливає на формування валових доходів, оскільки договір не може підтвердити факту настання жодної з перелічених подій.
Валові витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Абзацом 4 пп. 5.3.9 Закону про прибуток встановлюється, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тому проведення господарських операцій має бути засвідчено відповідними документами.
Договір є документом, в якому міститься інформація про суть операції. Тому він є одним з документів, що можуть підтвердити зв’язок операції з власною господарською діяльністю.
При цьому згідно з пп. 11.2.1 Закону про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або проведення попередньої оплати за товари (роботи, послуги), або оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Договір не може підтвердити настання будь-якої з таких подій, оскільки він складається до їх настання. Для підтвердження фактичного здійснення операції використовуються, зокрема, платіжні документи або прибуткові накладні на товар, акти виконаних робіт чи наданих послуг.
Такої ж позиції дотримується ДПАУ. Зокрема, у листах від 30.06.2006 № 7132/6/15-0516 та від 30.06.2006 № 12304/7/15-0517 зазначається, що відповідно до норм цивільного законодавства договір про надання послуг являє собою документально оформлені наміри сторін про надання та оплату послуг, які складають предмет такого договору. Підтвердженням виконання сторонами договірних відносин є первинні документи, що свідчать про наявність результатів у вигляді послуг та передачу права власності на такі послуги від однієї сторони договору про надання послуг до іншої.
Таким чином, підтверджуючим документом для визначення дати та суми отриманих послуг може бути акт прийняття-передачі послуг або будь-який інший документ, що підтверджує фактичне надання відповідної послуги.
З урахуванням вищенаведеного та оскільки договір фіксує домовленість сторін щодо здійснення певних операцій в майбутньому, а фактичне їх здійснення фіксується іншими документами, то для відображення валових витрат обов’язково потрібні також інші документи (прибуткові накладні на товар, акти виконаних робіт чи наданих послуг, розрахункові документи).
Податок на додану вартість
Відображення в податковому обліку податку на додану вартість має підтверджуватись відповідними документами, передбаченими Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ).
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата надходження коштів від покупця (замовника) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп. 7.3.1 Закону про ПДВ). Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті, а при імпортуванні робіт (послуг) – дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою (пп. 7.3.6 Закону про ПДВ).
Договір не є документом, який підтверджує настання будь-якої з перелічених вище подій і не впливає на виникнення податкових зобов’язань з ПДВ.
Найбільший клопіт у платників викликає правомірність відображення податкового кредиту з ПДВ, оскільки саме при його відображенні податківці особливо ретельно перевіряють наявність передбачених Законом про ПДВ документів.
Згідно з п. 7.5 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата сплати коштів або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а для операцій із імпорту товарів та по поставці послуг нерезидентом на митній території України – дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з пп. 7.3.6 цього Закону.
Відповідно до пп. 7.2.7 Закону про ПДВ у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація.
Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що при придбанні товарів чи послуг підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої НБУ для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:
• транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;
• касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).
Таким чином, договір не входить до вищеназваного переліку документів і не може підтверджувати право на податковий кредит з ПДВ.
Єдиний податок
Для цілей розрахунку єдиного податку юридичними особами згідно з Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Укладення договору не впливає на розрахунок суми єдиного податку, оскільки надходження грошових коштів (виручки) підтверджує не договір, а інші документи (касові документи або виписка банку).
Висновки
Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що договір:
• може бути одним із документів, які разом підтверджують право платника податку на прибуток на відображення валових витрат (надає можливість підтвердити зв’язок операції з господарською діяльністю);
• не є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ;
• не спричинює жодних наслідків в податковому обліку платника єдиного податку.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано 27.09.2010р.:
Журнал «Головбух» № 36
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.