Зазначене у запитанні порушення для працівників податкової можна назвати «легкими грошима», оскільки для виявлення таких порушень майже ніяких зусиль докладати не потрібно, а штрафні санкції нараховуються у величезному розмірі.
Нагадаємо, що відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95 (далі – Указ № 436/95) за неоприбуткування, неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах готівки передбачено штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Тож йдеться про «великі гроші» для будь-якого підприємства. Крім цього, за таке порушення згідно зі ст. 1642 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X (далі – КУпАП) передбачена також адміністративна відповідальність у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а при повторному порушенні протягом року – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На жаль в Указі № 436/95 не наведено, що саме слід розуміти під неоприбуткуванням готівки, в тому числі при проведенні розрахунків з використанням РРО. Тому не до кінця зрозуміло, за які саме порушення повинен застосовуватись встановлений штраф, а також чи належить до таких порушень зазначений у запитанні випадок. Спробуємо розібратись в цьому питанні.
Особливості проведення розрахунків з використанням РРО та відповідальність за порушення при використанні РРО встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (далі – Закон про РРО).
Так, згідно з редакцією Закону про РРО станом на 30.12.2010 р. відповідальність передбачена, зокрема, за проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через РРО, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції (п. 1 ст. 17 Закону про РРО), за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в КОРО (п. 4 ст. 17 Закону про РРО).
Таким чином, Законом про РРО не передбачено відповідальності за нездійснення (несвоєчасне здійснення) запису до КОРО в разі наявності в ній роздрукованого Z-звіту. Тобто дотримуючись логіки законодавця можна було б припустити, що роздрукування касового чека при проведенні розрахункової операції, а в кінці дня виконання Z-звіту, вже можна вважати оприбуткуванням готівки, оскільки з фіскальної пам'яті РРО зазначені суми нікуди не подінуться.
На виконання ст. 8 Закону про РРО наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614 затверджено Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок. У п. 7.5 цього Порядку справді встановлено, що використання КОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, наявність КОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків. При цьому вважаємо, що несвоєчасне виконання запису в КОРО за наявності роздрукованого Z-звіту не можна трактувати як неоприбуткування або неповне оприбуткування готівки.
Іншої думки дотримуються ДПАУ та НБУ. Так, у листі ДПАУ від 05.05.2010 р. № 8795/7/23-7017/538 та листі НБУ від 16.04.2010 р. № 11-110/2010-6116 з посиланням на абз. 3 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі – Положення № 637), зазначається, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО. На цій підставі податковим органом робиться висновок, що у випадку коли готівка проведена через РРО, зроблений відповідний запис у касовій книзі у день надходження готівки, однак готівка не проведена у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків, то такий випадок може кваліфікуватися як неповне оприбуткування.
На нашу думку, в Указі № 436/95 мались на увазі такі випадки порушень, при яких продавець саме приховує виручку (неоприбуткування), приховує частину виручки (неповне оприбуткування) чи оприбутковує виручку пізнішою датою, ніж вона фактично отримана (несвоєчасне оприбуткування). Навіть з урахуванням абз. 3 п. 2.6 Положення № 637 вважаємо, що наявність роздрукованого Z-звіту підтверджує повне та своєчасне оприбуткування готівки, оскільки зазначена у ньому сума коштів занесена до фіскальної пам'яті і про приховування не може бути й мови.
Вважаємо, що адміністративна процедура оскарження акта перевірки в даному випадку навряд чи принесе користь, оскільки податковий інспектор напевно керувався згаданим листом ДПАУ.
Водночас радимо оскаржити нараховані суми штрафів до адміністративного суду. Тим більше, що Вищий адміністративний суд України в аналогічних справах ставав на бік підприємств торгівлі, а не податкових органів (ухвали від 22.10.2009 р. № К-5523/08, від 29.04.2010 р. № К-14790/08). З огляду на згадані рішення ВАСУ вважаємо, що підприємство має значні шанси довести в судовому порядку неправомірність нарахування штрафних санкцій та домогтися скасування відповідних рішень податкового органу.
На завершення зазначимо, що краще своєчасно робити записи в КОРО, ніж потім доводити неправомірність застосування податковими органами штрафних санкцій в судовому порядку.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.