Порядок нарахування податкової амортизації визначається статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі – Закон про прибуток).
Нагадаємо, що під амортизацією основних фондів розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.
Амортизації підлягають, зокрема, витрати на:
– придбання основних фондів для власного виробничого використання;
– самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб;
– проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. А сума амортизаційних відрахувань кварталу визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.
Оскільки у запитанні не згадується жоден пункт Закону про прибуток, на підставі якого податковий інспектор дійшов такої думки, можемо припустити, що така думка ґрунтується насамперед на нормі підпункту 8.3.2 Закону, за яким визначається балансова вартість групи основних фондів або окремого об'єкта основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.
Відповідно до наведеної у підпункті формули до балансової вартості включається сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому. Тобто, інспектор міг дійти висновку, що якщо витрати не понесені, то і балансову вартість не можна збільшувати.
Але головне питання полягає в тому, чи можна ототожнювати поняття витрати «понесені» та «оплачені». Вважаємо, що не можна.
По-перше і найголовніше, відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 01.07.2004 № 1957-IV, який є чинним і сьогодні:
«Норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.
Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року».
Тобто, законодавець визначив, що понесеними витратами вважаються нараховані витрати, пов’язані з фактично отриманими основними фондами.
По-друге, безпосередньо ДПАУ зазначає, що «для основних фондів 1 групи нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3 та 4 – з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди» (збірка брошур з питань оподаткування «Амортизація у податковому обліку платника податку на прибуток», направлена листом ДПАУ від 07.09.2006 № 16636/7/31-3017). Аналогічне роз’яснення мало місце і раніше (лист ДПАУ від 13.09.2004 № 7978/6/15-1116).
Отже, думка податкового інспектора, про яку йдеться у запитанні, не відповідає не тільки положенням діючого законодавства, але й позиції ДПАУ.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано 21.06.2010р.:
Журнал «Головбух» № 23
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.